Ми часом підлаштовуємсь під інших,
Залежимо від висновків людей:
Нехай побачать, що і я не гірший.
Й байдуже,що безбожний ряд ідей.
Ми аплодуєм тим, хто нам підлестив,
І з натовпом вигукує: розпни!
А істину й не прагнемо донести.
Як прагнемо - лякаємось "мовчи".
Ворожість ми навчились маскувати,
І братовбивство в серці, сміх в устах.
Як Богу на все це реагувати?
Невже не бачим, що живем в гріхах?
Любов до грошей й заздрість в нас - старання,
А бідність завжди списуєм на лінь.
Розмиті межі, цінності, бажання,
І тягне нас земля, не вабить височінь.
У свою душу подивись, читачу.
Чи ти Господня донька, Божий син?
Прийшов Спаситель на Планету нашу,
Змінити серце може Він один.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Прохожий - Юрий Коротких Вы когда-нибудь задумывались над словом «прохожий»? Это тот, кто проходит сквозь всю нашу жизнь, хотим мы этого или нет. Вот бросишь свой взгляд на одного такого, а он раз и уже прошел и он никогда больше не вернется и ты никогда его больше не увидишь, и даже если увидишь, то это будет уже не он, это будет уже совершенно другой прохожий, пусть и с таким же лицом, в такой же одежде с таким же безвкусным галстуком.
