Винограднику Мій, Я тебе обкопав і очистив.
Я живою водою, щоденно, тебе поливав.
І проміннями сонця, щодня зігрівав твоє листя;
І рясного і доброго плоду від тебе чекав.
Що, скажи ти Мені? Що іще не зробив Я для тебе?
Так, з терпінням, чекав, що родитимеш ти виноград.
Але ягоди дикі вродив ти сьогодні для Мене.
Знову диким стаєш, знову все повертаєш назад.
Винограднику Мій, знову йду Я сьогодні до тебе.
Іду ще раз, щоб обрізать, сполоть щоб твої бур'яни.
Обкопаю ще раз, дощ рясний дам іще тобі з неба.
Може ще принесеш ти мені довгожданні плоди.
Так, щоденно, Господь до Свого виноградника кличе.
І, щоденно, старанно працює й працює над ним.
Винограднику Божий, час приходу Господаря близько.
З чим застане тебе? Чи назве виноградом Своїм?
О, лукаві часи, яке ж стало тепер християнство?
Як же часто стрічаються гарні на вигляд гроби.
Вигляд зовнішній, часто, сама лиш духовність і святість.
Тільки, в Божих очах, всі давно уже мертві вони.
Не сховаєш від Бога не сварливість, ні заздрість, не скупість.
Кожна думка відкрита і кожне стремління души.
Над очищенням серця Господь наш, щоденно, працює.
Ти відкрити, у відповідь, серце Йому поспіши.
Може люди тебе порахують простим, непримітним.
І в розмовах щоденних своїх не похвалять тебе.
Але Бог в твоїм серці побачить небеснеє світло,
Своїм любим дитям, виноградником плідним назве.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прощание - Татьяна Вяткина Это песня. Написана после того, как одна семья, оцень значимая для меня и моих друзей, уехала из нашего города. Один из моих друзей (он еще не покаялся (я думаю, это видно из текста)) очень переживал, ушел, как говорится, "в себя". Я попыталась передать его переживания... Но однако тут есть и позитив - это видно в последнем четверостишьи. Он - основной. Действительно, ведь как часто мы не ценим тех, кто с нами рядом...
К Богу путь. - Николай Зимин Быть настоящим не только Христианином,но и просто человеком,очень нелегко.Быть честным в наше время глупо и непопулярно даже среди верующих.Это правда,которую подчас замалчивают,не хотят травмировать...Но об этом:падениях,стрессах,- нужно, необходимо писать и говорить.Богу не нужна полуправда.Он ждет нас в небе без пятен порока и греха.Он видет все и,поверьте, никогда не оставит в трудных обстоятельствах жизни, если мы не фарисействуем, а переносим всё в любви.В страхе нарушить Его законы.Законы неба,которые мы пытаемся подчас корректировать.Глупо...
