Для ТЕБЯ - христианская газета

Не позволь
Поэзия

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Не позволь


* * *
Я от сумы не отрекаюсь,
Моя судьба — покинуть дом,
Глотать на бездорожье дым
И ждать, когда настигнет Каин.
Когда он свой достанет ножик,
Хоть скажет: “Мне не сторожить…”
Но на себя рук положить
Мне не позволь, Великий Боже.

* * *
Поэт, да он один из всех,
Ему споют удачу трубы,
Но прежде — ярый неуспех
Все повыщелкивает зубы.
Конечно, будет он любим —
До самой затаенной шпонки,
Но прежде нахватав дубин
И оплеух довольно громких.
Пройдет в огне, пройдет в дыму,
Но все-таки он будет понят.
Поставят памятник ему,
Но перед этим в гроб загонят.

* * *
Не знаю, что там копошится,
Где вызревают строчки,
Но только должно разрешиться,
Молчащим остаться не хочет.
И вырвется, как из клетки
В лазоревую радость,
И где-то с зеленой ветки
Рассыплет свои рулады.

* * *
Раздвигаются старые грани,
Обновляются вспышки желаний.
Изощряются краски картины,
Углубляются рек быстрины.
Объявляются новые цели.
Но метели-метели-метели.

* * *
Я снова лечу за мелодией слов,
Не слышу я крика: «Куда ты? Постой!»
Я снова не знаю житейских основ,
И снова я проще чумички простой,
И снова заботам житейским труба,
И снова минут разбегаются зайцы.
Смеетесь? И пальцем круть-верть у лба?
О Господи! Стоит ли огрызаться.

* * *
Опрокинутые вербы
Задремали в тишь-воде.
Я еще надежде верю,
Верю я еще тебе.
А судьба как хочет вертит,
Смажет всякую строку...
И сбежал с откоса ветер,
Вербы и позачеркнул.

* * *
Две капли-росинки присели в траву,
Сольемся и мы: думал, лишь позову.
Но ты на вершинке другого листа
Блистаешь под солнцем, прозрачна, чиста.
Природа права. Ах, как горько права! —
Высохнет к полдню луга трава.

* * *
От природы любому дана красота,
И зачем барабанам стучать: тра-та-та!
Это глупость своей красотою гордиться,
И уродом на свет мог вполне народиться.

* * *
Нож отточен острее бритвы,
Взмах его далеко нетруден,
Сколько раз ты бывал битым,
А теперь и резанным будешь.
Ты хватаешь рукою лезвие,
Ты же знаешь —
так делать не следует.
Кровь уймется, конечно,
болезный мой.
Но ошибка-то не последняя.

* * *
Темнота защемляет душу,
Обжигает сильней чем огонь.
Кто сказал: ничего не трушу?
Кто сказал: не боюсь ничего?
Все боятся, не надо ахать,
Все боятся — юнец и старик.
А бросаются в бездну из страха,
Чтоб не ждать ее каждый миг.

* * *
Придет мой срок —
погаснет все со мною,
И этой речки светлая струя,
И васильков созвездие голубое,
Скрип дергача, рулады соловья,
И золотом наполненное утро,
Играющая радугой роса...
Пока живу все это мне доступно.
И что пред вечностью
мои здесь полчаса?

* * *
На языке своем лопочут листья,
Июньский полдень травами пропах,
Внизу прохлада прячется по лисьи,
О корни спотыкается тропа,
Шмель загудел,
цветок в пчелу влюбился,
Ольха глядится в пруд, —
любуется собой...
Как хорошо, что здесь я появился,
И стал жильцом планеты молодой.

* * *
Не гадаю о завтрашнем дне:
Прожил день, ну и Слава Богу;
Да, я в речке, на самом дне,
Ил копаю еще понемногу.
Может завтра не встретит меня,
Не увидит солнечный лучик,
Для других песни птиц зазвенят,
Для других дождик выпрыгнет с тучи.
Я уйду всех знакомых простив,
Всем желая добра и здоровья.
Пусть никто обо мне не грустит,
Пусть никто обо мне не помнит.

ПРИБРЕЖНЫЙ ЛЕС

(набросок)
Бархатно. Легко. Спокойно.
Отшлифована река.
Лес прибрежный, словно воины,
Что пришли издалека —
Залечить былые раны,
Что ни ратник — князем князь;
Пьют шеломами из Камы
От мечей освободясь.

* * *
Разве небу угоден бездельник земной?
Разве труд на земле всех несчастий виной?
Надо помнить, что он —
неотъемлемость буден,
Как бы тягостен ни был он, как неподсуден.

Об авторе все произведения автора >>>

 Леонид Олюнин Леонид Олюнин, Россия. Пермь.

e-mail автора: leonidolyunin@yandex.ru

 
Прочитано 8363 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
Отзывов пока не было.
Мы будем вам признательны, если вы оставите свой отзыв об этом произведении.
читайте в разделе Поэзия обратите внимание

Характер любви. - Леонид Лосев

Воровской закон - Александр Грайцер

Последнее время - Ирина Шилова

>>> Все произведения раздела Поэзия >>>

Для детей :
А как вы думаете? - Дина Маяцкая

Для детей :
Ханука та Різдво. - Левицька Галина
Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки. 2 Дія Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів. Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза. 1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину? Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса! 1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)? Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе! Виходять Матітьягу та Маккабі Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові... Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння... 1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям... Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі! Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися: Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!» Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі! Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору. Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу. Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів. Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива. Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла! Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.

Поэзия :
Штрих - Андрей Блинов

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Поэзия
www.4orU.org - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting




Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум