Макс Симаков,
США Олбани
С Богом 13 лет. Не мыслю жизни без Него.
Прочитано 10471 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Уважаемый Макс! В ветхом завете десятины приносили,чтобы содержать храм Бога в отличном состоянии.В новом завете храм Бога-человек.И деньги должно давать тому верующему,кто нуждается,чтобы храм был в отличном состоянии.Мы действительно обкрадываем Бога,когда несём деньги в религиозную организацию,а ближнего своего в нужде не замечаем.Мы с мужем испытывали Бога: сеяли в церковь-не получили помощи,сеяли в людей-нас не оставили в беде.
Комментарий автора: Ваш бог немощный и не справедливый и люди оказываются справедливее бога.
Мой БОГ ВСЕМОГУЩИЙ,СУДЬЯ ПРАВЕДНЫЙ, ЭЛЬ ШАДАЙ,дающий НЕ
МЕРОЮ. Аминь.
Вячеслав Метельский
2008-05-08 10:11:26
Далеко не всё,к чему призывают в поместной церкви, является Божьей заповедью для избавленных от клятвы Закона. А ,вспоможение святым''-не есть десятина...
,, ...итак сыны свободны..''
с/у испытавший Бога в вопросе десятины
Комментарий автора: Ваш бог немощный и не справедливый и люди оказываются справедливее бога.
Мой БОГ ВСЕМОГУЩИЙ,СУДЬЯ ПРАВЕДНЫЙ, ЭЛЬ ШАДАЙ,дающий НЕ
МЕРОЮ. Аминь.
Метельский Вячеслав
2008-05-08 16:31:31
...всякое растение, которое не Отец Твой Небесный насадил в тебе, искоренится...
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
